Консультація для батьків:
«Роль сім'ї у вихованні дітей з особливими освітніми потребами»
Порушення розумового
розвитку - досить складна й одночасно недостатньо розкрита на сьогодні
особливість перебігу розвитку дитини.
У розумово відсталих дітей порушується
нормальний розвиток пізнавальних, психічних процесів, у них погіршується
сприйняття, пам'ять, словесно-логічне мислення, і так далі . Для таких дітей
характерні труднощі в соціальній адаптації, формуванні інтересів. У багатьох
з них порушується фізичний розвиток, виникають труднощі артикуляції, рухової
моторики, можуть відбутися деякі зовнішні зміни, наприклад, може дещо
змінитися форма черепа, розмір кінцівок.
Як позитивні, так і
негативні емоції у такої дитини характеризуються безпосереднім активним
проявом у поведінці. Пізнавальні потреби, а також такі, які викликають
інтерес дитини до діяльності обмежені.
Діти з порушенням
розумового розвитку оволодівають практичними діями (особливо трудовими)
внаслідок цілеспрямованого навчання та виховання. Вони специфічно сприймають
соціум та виражають емоційне ставлення до нього. Постійне активне залучення
дорослого до розвитку дитини сприятиме її входженню соціум, розвитку у неї
необхідних соціально значущих якостей та вольових характеристик, які забезпечать
їй активну усвідомлену позицію.
Формування розумових дій
здійснюється завдяки спеціально організованому навчанню та вихованню, а також
корекційній роботі. Чим раніше до розвитку малюка будуть залучені фахівці,
тим інтенсивнішим буде його розвиток.
Доцільно по
можливості залучати дитину до різноманітної посильної праці в саду, на
городі, а також вирощувати розсаду овочів, квітів та ін. В період всього
весняно-літнього періоду діти мають брати участь у всіх роботах на городі,
під керівництвом батьків обробляти землю, поливати грядки, квіти, допомагати
збирати урожай (наприклад, дорослий збирає огірки чи помідори на грядці,
передає їх дитині для складання у кошик). При цьому необхідно повідомляти
дитині, куди підете з нею, чому, що там будете робити ("Ми з тобою
підемо до магазину купити хліб", "Підемо вибирати стиглі огірки на
грядці" та ін.).
У процесі діяльності слід
звертати увагу дитини на те, хто що робить ("Що я зараз роблю?",
"А ти, що зараз робиш?"). Після завершення роботи потрібно вчити
дитину розказувати комусь із членів родини, де вона була, що робила, що
бачила.
Слід пам'ятати, що
особливості розумового розвитку дитини проявляються у тому, що їй складно
опанувати ігрову діяльність, зрозуміти ролі, правила та норми, які диктуються
ігровою ситуацією.
Дитині з
порушенням розумового розвитку притаманне вираження таких емоцій, як
агресивність, тривожність, стурбованість, схвильованість, радість, у прямій
формі, безпосередньо в поведінці. Поведінкові дії можуть мати характер
капризів, недотримання вимог дорослого, агресивних, іноді шкідливих дій.
Варто пам'ятати: такі прояви у поведінці не є усвідомленими й осмисленими
дитиною, через те вони й виражають безпосередні її почуття. Дорослий має
знати, що ставитися до таких проявів поведінки треба з розумінням та
поступливістю. Особливого значення має тілесний контакт. Так, дитину можна
пригорнути, обійняти, погладити. Голос у вираженні вимог до дитини має бути
спокійним, лагідним, урівноваженим. Слід ставити такі запитання дитині, щоб
вона намагалася проговорювати кожну свою дію або емоцію.
Саме тому дорослий має
розвивати допитливість дитини, її зацікавленість та інтерес до самої себе та
предметів, що її оточують. У безпосередній взаємодії з дитиною особливий
наголос треба робити на формуванні пізнавальних емоцій, застосовуючи елементи
гри. Ігрові ситуації, які дають змогу розвивати пізнавальні емоції дитини,
мають чіткі правила, з якими дорослий обов'язково ознайомлює дитину.
Особливого значення набуває постійний мовленнєвий контакт у грі дитини з
дорослим. Дорослий має виконувати роль позитивно налаштованого, не оцінюваного, а зрозумілого "контролера" емоцій та поведінки дитини,
спрямовувати її, допомагати позначати її емоції та дії. Це сприятиме
формуванню навичок свідомого й осмисленого оволодіння власними емоціями та
поведінкою у майбутньому. Слід пам'ятати, що саме таке ставлення дорослого до
емоційних проявів дитини сприятиме розвитку її самокритичності та
самоконтролю.
Слід пам'ятати, що дитина, перебуваючи тривалий час у домашніх умовах, має
тенденцію до недостатньо інтенсивного й позитивного розвитку поведінки як на
рівні моторних умінь та фізичної активності, так і в формуванні соціальної
поведінки. Саме тому, батьки мають постійно розширювати сфери контактів дитини
з однолітками, а також не стримувати її бажання до занять, які сприятимуть
формуванню навичок моторики поведінки.
Пам'ятайте, що майбутнє
вашої дитини багато в чому залежить від того, наскільки вона соціалізована,
адаптована в суспільстві. Робіть все можливе, щоб вона звикла перебувати
серед людей і при цьому не сконцентрувалася на собі, вміла й любила
спілкуватися, могла попросити про допомогу.
Консультація для
батьків: Риси характеру на які варто звернути увагу у вихованні дітей
дошкільного віку! Як ви вчите свою дитину
проявляти чуйність? Ось, наприклад, непогана ідея. Коли наступного разу ви
будете заплітати своїй доньці косичку, скажіть їй: «Гуляючи на дитячому
майданчику, уважно озирнись навкруги. Якщо побачиш самотню дитину або малюка, з
яким ніхто не хоче грати, – запропонуй йому своє товариство, пограй з ним
сьогодні». Не варто казати дитині загальні фрази: «Будь чуйною (чуйним)» і т.
п., допомагайте їй отримати чітке уявлення про потреби іншої дитини й чуйно
реагувати на них.
Усі ми хочемо, щоб наші діти мали такі риси характеру, як любляче серце, миролюбність, терпіння, доброта,
м'якість і самоконтроль. Але коли ми намагаємось навчити їх цього, то
найчастіше зазнаємо труднощі. Ці поняття здаються занадто широкими й
невизначеними. Просто діти краще справляються з конкретними вказівками або
завданнями, і пропонуються деякі завдання, які допоможуть батькам вже з
раннього віку прищеплювати своїм дітям
кращі риси характеру: 1.
Любов Діти розуміють любов як ніжність і радість, та чи усвідомлюють вони, що
любити когось насправді означає бути готовим жертвувати заради коханого,
уважати його інтереси важливішими, ніж свої власні? Поставте перед своєю
дитиною задачу під час цікавих, веселих занять пропускати вперед свого друга,
брата чи сестру, давати їм право першими отримувати пригощання або стояти
попереду на шкільній лінійці. Уміння відмовлятись від власних інтересів на
користь іншої людини – певна ознака любові! 2.
Миролюбність Мами дівчаток інколи є свідками «дівочих драм», що відбуваються в
соціальному середовищі їхньої дитини, – постійні образи, помста, звинувачення,
інтриги. Перед наступною зустріччю з подругами попросіть свою дитину стати тією
людиною, яка припинить усі ці драми й мінімізує конфлікти. Нехай ваша
дитина, наприклад, захищає того, кого ображають і принижують інші діти, і
відмовляється брати участь у плітках і пересудах. Зазвичай усе, що потрібно,
щоб завчасно запобігти проблемі, – це одна дитина, яка нагадає іншим про те, як
треба поводитись правильно. 3.
Терпіння Так, цю рису характеру прищепити складніше! І чим менше дитина, тим
складніше це буває. Дітям часто важко чекати, доки батьки зроблять
покупки, або витримати тривалий прийом в лікаря і при цьому не крутитись і
не скаржитись. Перед такою подією нагадуйте дитині, що терпіння має велике значення,
попросіть її витримати все мужньо й не хникати. Перетворіть це на гру з певною
(бажаною для дитини) метою наприкінці. Ви навіть можете запропонувати їй
прийнятні способи відволіктись від очікування, такі як малювання або читання, а
також мотивуючи стимул (заохочення), який допоможе їй витерпіти все до кінця. 4.
Доброта Якщо доброта – це те, що ви бажаєте своїй дитині, навчіть її чітко розпізнавати
потреби й самій пропонувати доброту іншим людям. Нехай дитина,
наприклад, подивиться, чи не грає хтось на самоті на дитячому майданчику, і
запросить його у своє товариство. Цей простий спосіб навчить її думати про
інших людей, діяти в їхніх інтересах. 5.
М'якість Цю якість часто важко пояснити, її краще проілюструвати
тоді, коли ви зіштовхуєтесь із прикладом відсутності м'якості. Наприклад, якщо
ви чуєте, як ваша дитина каже щось грубе або образливе (навіть якщо це схоже на
правду), зупиніть її і скажіть: «Це не дуже м'які вирази, твої слова можуть
образити іншу людину, якщо вона почує їх». Навчіть дитину повністю утримуватись
від коментарів на тему (наприклад, про зовнішній вигляд інших людей, за
винятком компліментів) або знаходити м'який спосіб висловлювати свої думки. 6.
Самоконтроль Ця риса характеру в деякій мірі схожа з терпінням. Це одна з найбільш
чудових рис характеру, яку може розвивати дитина. Для того щоби підтримувати
здорові взаємини, домагатись у житті успіху, необхідно контролювати свою
поведінку й керувати нею. Попросіть дитину порахувати до п'яти, перш ніж
реагувати словом чи ділом на те, що викликає в неї гнів чи хвилювання. Нехай у
ці п'ять секунд вона спитає себе: «Чи дійсно це те, що я хочу зробити/сказати?
Чи правильно так робити/казати?». 7.
Вірність У світі, де зобов'язання часто мають більш короткий строк «зберігання», ніж
буханець хліба, необхідно навчати дитину вірності. Домашні справи – це чудовий
тренажер для цієї риси характеру. Дитина має розуміти, що свої обов'язки вона
повинна виконувати з вірою і правдою – адже інші члени сім'ї розраховують на
неї! Нехтувати обіцянкою означає бути необов'язковим. Дружні стосунки – це ще
одне поле для того, щоб дізнатись, що таке вірність. Заохочуйте дитину заводити хороших друзів і не
відмовлятись від них, коли в полі зору з'являється хтось більш цікавий. Ваша
дитина повинна бути таким другом, на якого можна розраховувати.
Будьте прикладом для
своїх дітей !
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки. Підпорядкувати таку дитину загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві неможливо, тому треба навчитися взаємодіяти і спілкуватися з нею. · Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона особлива. Особливості такої поведінки в кожному конкретному випадку зумовлені певними причинами: проблемами під час вагітності матері, ускладненням під час пологів, психосоціальними причинами (стиль виховання в сім’ї). · Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання. · Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 3-4 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і не почує Вас. · У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною, що можна, а що не можна робити вдома, в дошкільному закладі. · Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні. · У повсякденному спілкуванні з дитиною із особливими потребами уникайте різких заперечень, тому що такі діти є імпульсивними і відразу ж відреагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано дати можливість вибору для малюка. · Разом з дитиною визначте систему заохочень і покарань за хорошу і погану поведінку. Визначте систему правил поведінки дитини в групі дошкільного закладу, вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила. · Старанно, своєчасно виконуйте побажання і завдання педагогів. Не нехтуйте порадами педагогів щодо необхідності консультування та лікування у лікарів–фахівців. · Намагайтеся щоденно закріплювати завдання, по можливості, в ігровій формі. Допомагайте дитині, але не виконуйте завдання за неї. · Якщо дитина втомилася – дайте їй невеликий відпочинок, або займіть її іншою діяльністю. · Не вимагайте від дитини більше, ніж вона може.
Корекція затримки психічного розвитку дітей потребує тривалої і систематичної роботи, яка охоплює всі види її діяльності. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням було підпорядковане не тільки заняття, а й режимні моменти, організація дозвілля дитини, де знайдуть корисне застосування різні розвиваючі ігри, відповідно до віку і можливостей дитини.
Артикуляційна гімнастика для дітей з порушенням мовного апарату Основні правила: 1. Заняття має проводитись щоденно протягом 10-15 хвилин. 2. Кожну вправу необхідно повторити 5-10 разів. 3. Наприкінці кожної вправи органи мовленнєвого апарату повинні повернутись у вихідне положення, а потім - у стан спокою. 4. Кожну вправу слід виконувати повільно, чітко, ритмічно, рахуючи подумки (за необхідності дорослий може рахувати вголос). 5. Використовуючи дзеркало, потрібно слідкувати за тим, щоб у дитини працювали лише ті м'язи, які тренуються у даній вправі. Шия та плечі не повинні напружуватись. 6. Під час виконання вправ можна використовувати свою долоню та долоню дитини для імітації рухів язика. 7. Артикуляційна гімнастика не повинна набридати дитині та
спричиняти її перевтому.
Артикуляційні вправи: Артикуляційна вправа «Жабка» Варіант 1. Посміхнутись, старанно розтягуючи губки. Утримувати під рахунок:
1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Варіант 2. Посміхнутись, старанно розтягуючи губи, а потім розслабити їх. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Хоботок - Жабка» Чергувати вправи «Хоботок» і «Жабка», чітко артикулюючи губами звуки [у] – [і]. Артикуляційна вправа «Повітряна кулька» «Надути» повітрям щоки, потім втягнути їх між щелепами. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Пустушка» Стулити щелепи, випнути губи «хоботком» і прицмокувати, зліплюючи та розліплюючи губи. Рахунок:
1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Артикуляційна вправа «Зупини коня» Вимовляти звукосполучення «пррр», вібруючи губами. Артикуляційна вправа «Лопатка» Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати:
1-2-3-4-5-6-7- 8-9-10. Артикуляційна вправа «Голочка» Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2- 3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався. Артикуляційна вправа «Голочка - Лопатка» Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Годинник» Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2.
Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались. Артикуляційна вправа «Гойдалка» Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Гірка» Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок:
1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Артикуляційна вправа «Трубочка» Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Чашечка» Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати:
1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Артикуляційна вправа «Смачне варення» Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Проколи кульку» Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Чистимо зубки» Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Маляр» Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Коник» Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Грибочок» Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.
Артикуляційні вправи для губ Артикуляційна вправа «Гребінець» Нижніми зубками «розчесати» верхню губу, а потім верхніми зубками – нижню. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Каченя» Випнути губи вперед, розтягнуті, неначе в посмішці. Рахунок:
1-2-3-4-5-6-7- 8-9-10. Артикуляційна вправа «Вареник» Випнути губи, як у попередній вправі. Промасажувати їх, щипаючи пучками пальців, неначе зліплювати вареник. Рахунок:
1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Артикуляційна вправа «Кролик» Підняти верхню губу, оголивши верхні зуби. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Мавпеня» Випнути назовні нижню губу так, щоб оголилися зуби. Рахунок: 1-2. Артикуляційна вправа «Парканчик» Зімкнути верхні і нижні зуби, посміхнутися, повністю оголивши їх. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Артикуляційна вправа «Беззуба бабця» Варіант 1. Рот закритий. Втягнути губи всередину при стулених щелепах, розслабити м’язи. Рахунок: 1-2. Варіант 2. Відкрити рота. Утягнути губи, а потім розслабити їх. Рахунок: 1-2. Варіант 3. Відкрити рота. Втягнути губи й поплямкати ними. Артикуляційна вправа «Хоботок» Варіант 1. Випнути трубочкою напружені й зімкнені губи. Утримувати під рахунок:
1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Варіант 2. Випнути губи трубочкою, а потім розслабити їх у легкій посмішці. Рахунок: 1-2. Виконується на початку заняття перед артикуляційною гімнастикою.
Сприяє розслабленню органів артикуляції 1. «Погладжування язика губами». Просунути язик як можна більше крізь вузьку щілину між губами, затим розслабити його так, щоб бокові краї язика торкалися куточків рота. Поступово забрати язик в порожнину рота. 2. «Поплескування язика губами». Просовуючи язик крізь губи вперед, поплескувати його губами, при цьому чуємо звук «пя-пя-пя», точно так же забрати язик всередину рота. 3. «Погладжування язика зубами». Просунути язик як можна більше крізь вузьку щілину між зубами, затим розслабити його так, щоб бокові краї язика торкалися куточків рота. Поступово забрати язик в порожнину рота. 4. «Покусування язика зубами». Легко покусувати язик зубами, висовуючи його вперед і забирати.
Масаж обличчя та язика в домашніх умовах
для дітей з порушенням
мовного апаратуОсобливості проведення масажу: М’язовий тонус підвищений: Язик напружений, відтягнутий до задньої стінки, положення в ротовій порожнині «комком». Кінчик язика не виражений. Всі рухи різко обмежені. Виконання артикуляційних вправ затруднене. Губи спазмостично напружені, щільно зімкнені. Обличчя напружене і гіпомімічне. Незначна салівація при навантаженні. М’язовий тонус знижений: Язик малорухливий, лежить на дні ротової порожнини, тонкий, блідий, можуть проглядатися білі полоси в наслідок атрофії деяких м’язових волокон. Рухи обмежені. Наявні труднощі утримання артикуляційних поз. Губи тонкі, в’ялі, куточки рота опущені, нерідко асиметричні, іноді нема повного з’єднання губ. Міміка обличчя в’яла. Гіперсалівація при навантаженні, можлива назалізація в мовленні. 
Масаж м’язів язика зондом (плоскою паличкою,
зондозаміником) Самомасаж м’язів язика: 1. «Погладжування язика губами». Просунути язик як можна більше крізь вузьку щілину між губами, затим розслабити його так, щоб бокові краї язика торкалися куточків рота. Поступово забрати язик в порожнину рота. 2. «Поплескування язика губами». Просовуючи язик крізь губи вперед, поплескувати його губами, при цьому чуємо звук «пя-пя-пя», точно так же забрати язик всередину рота. 3. «Погладжування язика зубами». Просунути язик як можна більше крізь вузьку щілину між зубами, затим розслабити його так, щоб бокові краї язика торкалися куточків рота. Поступово забрати язик в порожнину рота. 4. «Покусування язика зубами». Легко покусувати язик зубами, висовуючи його вперед і забираючи назад, в порожнину рота.  Масаж м’язів голови та шиї: 1. «Я хороший». Розташувати долоні обох рук на частині голови, що ближче до лоба, з’єднавши пальці в центрі, а потім провести долонями по волоссю, спускаючись вниз через вуха і бокові поверхні шиї до плечей. Рухи рук одночасні, повільні, погладжуючі. 2. «Надінемо шапочку». Вихідне положення рук те ж саме. Рухи обох долоней вниз до вух, а потім по передньобоковій частині шиї до яремної ямки. Масаж м’язів обличчя 1 - від середини лоба до скронь; 2 - від середини лоба до вушних раковин; 3 - від латеральних кінців брів до волосистої частини голови; 4 - від медіальних кінців брів по
очних
ям до внутрішніх кутів очей; 5 - від спинки носа до вушних раковин; 6 - від крил носа до вушних раковин; 7 - від середини верхньої губи до вушних раковин; 8 - від середини верхньої губи на підборіддя; 9 - від крил носа по носогубних складках до кутів рота; 10 - від середини підборіддя до вушних раковин.
Масаж вушних раковин: 1. «Погріли вушка». Прикласти долоні до вушних раковин і потерти їх. 2. «Потягнули за вушка». Взятися пальцями за вушні мочки і потягнути їх вниз 3-5 раз. 3. «Послухаємо тишу». Накрити вушні раковини долонями. Потримати їх в такому положенні 2-3 с.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар